Кліпали зорі очима яскравими,
гралися роси з високими травами,
десь у тумані блукав їжачок,
хлопчик слухняно чекав казочОк.
Як і ведмедик, він дуже терплячий,
серце в малого велике й гаряче,
шкода, що в очі потрапив туман...
лікар сказав:
- Порятунку нема...
- Люба матусю, благаю, будь-ласка,
про їжачка дочитай мені казку!
Як я засну, не дізнавшись про те,
чи ведмежа врешті спать не піде?
Стомлена мама береться за книжку,
сльози гіркі витираючи нишком...
В серці надію плекає дарма,-
лікар сказав:
- Порятунку нема...
Голос у мами ніжнійше, тихійше,-
кліпають очі синочка частіше...
а їжачок і смішне ведмежа
чистити зорі прегарні спішать.