На http://www.stihi.ru/2017/07/29/3547
Как дождевые притязания,
Души ненастные страдания!
Осенний холод, хмарь и слякоть –
Как будто вынуждена плакать,
Как будто вами обречённая,
Всё в дверь стучу, как заточённая,
Чтоб сбросив в сторону насущное,
На миг узнать своё грядущее:
Что скрыто там: то счастья поросли
Иль старости глухие горести?
Спасут, быть может, обереги?
Пустых укоров здесь набеги?
Дожди всё лупят хладнокровно,
Как будто мне твердят: «Виновна…»
29.07.;2017
********************************
Винна...
Сльотава холоднеча осені !
Як дощові твої запросини
Утискують щемливо душу ! -
Неначе плакати я мушу ,
Неначе ви мені роковані,
Щоб , в двері стукаючи ковані
Та відкидаючи посутнє ,
На мить заглянути в майбутнє :
Що там ? Чи мого щастя парості ,
Чи чорне павутиння старості ?
Чи порятують обереги ?
Чи знов картання безберегі ?
Дощі стьобають безупинно ,
Неначе скиглять : "Винна ...Винна ..."