Я не спав цілу ніч,
Бо побачив я сон,
Бо приснилась мені ти ,кохана,
І з тобою зустрілись тоді віч на віч,
А в очах – ніби дно океану…
І заглянув тоді в твої очі сумні,
Що з тобою,голубонько мила?,
І здалося тоді ,о повір же мені,
Що у мене вже виросли крила…
І злетіти хотілось тоді в височінь,
І мерщій прилетіти до тебе,
І піднятися високо у далечінь,
І здійняти ,мов зіроньку з неба…
Я прокинувся…знову тоді зрозумів,
Що це сон на душі прикро стало,
І не мав для пояснення більше я слів
А в душі ніби – то смерті жало..
Скільки снів.скільки мук,і терзання в душі,
Скільки тяжких безсонь і тривоги,
Та не можу змиритись з собою в тиші,
Лиш надія одна є на Бога!...
Проминають роки,пролітають роки,
А я серцем з любов’ю до тебе,
Хай минають століття,минають віки,
Ти залишишся зіркою з неба!!!...