***
Українського лiта закiнчення
Вранцi холодно вже – серпень тут
Птах чогось там побачив, цвiрiнькає,
Хмар бiлизна навколо мене
Упаде, - от i небо оголене
Набридав пiвень, що за вiкном
А серпанок як молоко згущене
Сповиває своє немовля
Що я знаю? Що срiбло – не золото
I серпень – не жовтень дощiв
Тiльки листя теперь можуть жовкнути
I жоржина зiгнулася: сум
Не дивлюся на церквi покiрливi,
Храм у селищi дуже малий
Вiн хатинка, де Бог є з iконами,
Як недiля – не сушить журба
Зголоднiв, розрахунок готiвкою,
Без нiчого я, и без речей,
От спекота – ковадло безжалiсне,
I безводдя останнiй ковток
Очевидно, не зовсiм я виродок
Є садиба, шпакiвня, штани,
Пацюка шерех (шинка?) шкiдливого
Де отрута твоя, дай менi!
О, яєчня, печеня, дух яблука,
Невагомiсть зеленого сна
Дiвич-вечiр – усi з вишиванками,
I з вишнiвкою ходить дiдусь
Вiсiмдесятирiччя? Вiтаємо!
Хай щастить Вам ще сто вiсiм лiт
Тут регочуть дiдусь зi старенькою
Нам дають крiп, цибулю, часник,
Сонце ноччю – те мiсяц над рiчкою
Кiт i кiшка муркочуть удвох
Дiти бiгають пiзно з тваринами
Цуцик гавкає, - о, боягуз!
Крадькома хто йде за коноплиною?
Це їжак! Як же ти налякав!
Стiльники з медом так смачнi ввечерi,
Де цвiркун – це комаха-скрипаль
Вiтер захiдний, лебiдь з вiтрилами,
Коливається хвиля з човном
I опудало пiд горобиною
Каже: лiто пiшло за Христом
120817 17.10