Я ходжу по колу, по колу спіралі,
прикута до неї кайданами сталі.
Не знаю ту крапку де маю спинитись.
Та маю надію ще не зупинитись.
Я в пастці безсоння з тортурами ласки,
де Місяць гортає сторінками казки.
Я в ній персонаж, що блукаючи жиє,
що щастя шукає та має надію...
Спинятись не хочу, не хочу й страждати.
Своїх забаганок ще маю багато.
Ще стількі в житті я побачити хочу.
Нехай би збулося, аби не наврочить.
Кайдани важкі та минулого грати -
принизити хочуть, воліють зламати...
Чи маю я силу гірку свою долю
зміняти на легкість безхмарної волі?
Я ходжу вдовж кола та не зупиняюсь....
Не йду я донизу - я в небо здіймаюсь!
Я йду до веселки де обрієм Мрія.
Зі мною йдуть Віра, Любов та Надія.