Я дуже легко уявляю тебе: таку, яку не знаю (Тебя я легко представляю, хотя и не видел, не знаю)
Автор: Миклош Форма, Украина
Перевод Инессы Соколовой (авторизованный)
***
Тебя я легко представляю, хотя и не видел, не знаю,
такой, о которой мечтаю, которой, быть может, и нет.
Мечтаю… Всего лишь мечтаю… Как страстно прильну, приласкаю.
Затеплится в сердце надежда о том, что найду я привет.
Играет со мной представленье и некий мой опыт, инстинкты.
Мечтаю и в грёзах витаю… И днём, и во сне я с тобой.
Целую в мечтах, обнимаю – твой образ в моих лабиринтах,
представил, как ночью ты пишешь и шепчешь при этом: «Ты мой!»
Когда же на смену видений в любви подоспеет признанье,
на смену мечтаньям – работа, я жду её и не боюсь.
Приму с пониманьем и смело, без тени в душе, колебаний,
бокал вожделений со мною, к любви я по-прежнему рвусь.
http://www.stihi.ru/2017/08/07/4902
---------
Оригинал
***
Я дуже легко уявляю тебе: таку, яку не знаю,
тебе, таку, яку лиш мрію, тебе, якої ще нема.
Нема... Лиш мрію... І не знаю... Та вже люблю, уже кохаю.
І переконаний у мріях, що уявляю недарма.
Я що таке моя уява: мій певний досвід, два інстинкти,
і – мрія, мрія, мрія, мрія... Ніхто ще так не мріяв мрій.
Ось мріється поцілувати твої м’які і теплі лікті,
коли під головою руки складаєш і шепочеш: «Мій...»
Там, де завершиться уява, там починається кохання:
виснажлива щоденна праця, котрої жду і не боюсь,
та, на яку іду свідомо, іду без жодного вагання.
І – подумки – цілую келих омріяних моїх спокус...