Я – п'ю тебе... Я по краплині п'ю
усю тебе – розбурхану, терпку,
солодку часом, та частіш – гірку,
горьовану, зі слізьми, та – мою.
Я – п'ю… Мені надмірно цих краплин.
Вже келих переповнений, та ллю
і ллю, і не спинюся у хмелю,
усю доп’ю: я – спраглий. Я. Один.
А хочеш – ти скуштуй краплин моїх,
вони – твоїм краплинкам близнюки.
Скуштуй – у них однакові смаки...
Як я, ти – не відірвешся від них...