http://www.stihi.ru/2017/08/04/8092
Оригінал:
Мы сбежали от всех, удалось, как ни странно…
Да… солгали своим половинкам… сглупили?
О любви – ни полслова… Влюблённые или
Увлечённые… Вместе нырнули в спонтанность!
Пару дней вдалеке от бетонных коробок.
По песчаному берегу, волны взбивая…
Позабыли на время, что жизнь есть другая:
Суета, беготня, гул машин в куче пробок…
Просто небо над нами сияло свободой,
Просто море молчало, шептало, кричало!
Просто камни служили заветным причалом…
Мы бродили вдвоём, ожидая восхода…
Души падшие крылья в тиши обретали,
Вдохновение нас наполняло! Сосуды
Так бездонны, вино – горячо… не остудят
Поцелуи… проникли в страну Нереальность…
В ней за нить горизонта под парусом белым
Все тревоги уходят, сливаются краски…
Облака ли уносят с собою опасность…
Ощущаем себя вне границ и пределов…
Пару дней… Как же быстро они пролетели!
Возвращаться пора… расставаться на сколько?
Вновь коснуться лица, ощутить кожи колкость
Мне б хотелось уже, не считая недели…
Переклад мовою Світлани Груздєвої:
Утекли від усіх…це вдалося на диво...
Так… збрехали обом половинкам… дурниця?
Про кохання ні слова… зімкнувши зіниці,
Ми пірнули у вир... чи закохані?.. винні?..
Пару днів не дістане громада коробок …
Вздовж піщаного берега, на'впрочуд вільні,
І забули за час ми, збиваючи хвілі,
Метушню, біганину та гул в пеклі пробок…
Просто сяяло небо, даруючи вроду,
Просто море мовчало, крізь шепіт кричало,
А каміння було заповітним причалом…
І бродили ми вдвох, і чекали ми сходу…
Так полеглії души в тиші набували
І натхнення, і крила… і амфори наші,
Що бездонні, і напій гарячий у чаші…
Поцілунки…в країні усіх Нереалій…
За її горизонтом зливаються фарби,
І зникають тривоги, що білі лелеки...
Чи хмарини відносять сліди небезпеки…
Відчуваєм себе поза межі та ска'рби!..
...Пару днів…промайнули вони дивовижно…
Повертатися нам…розлучатись на скільки?..
Знов торкнутись обличчя, колючої шкіри
Так мені вже кортить, не рахуючи тижні…
Аватар Автора оригіналу -
дякую за допомогу!!!