Знову доля розкинула карти,
Зкаламутила безліч води.
Грати з нею, мабуть, не варто...
Подумки знову, де ти.
Я давно так хочу стати
Невидимою, наче туман,
І зірки вночі колихати,
Збудувавши свій Орлеан.
День холодний, неначе крига,
Пам'ять б'ють картини світлин...
Залишається тільки інтрига-
18 без тебе хвилин.
Листопадами думки вкривають,
Душа, наче холодне скло.
А дощі все минуле змивають
Те, що колись вже обпекло.
Новий день - наче сон у долонях,
Залишає свої спогади...
А бажання на чужих скронях
Розчиняє Щастя сліди.
Серце мерзне... Без тебе мерзне...
Мов холодний пустий готель...
А кохання моє величезне
Залишає багато пісень.