Коли у життя хтось заходить новий,
Чомусь все летить шкереберть… На руїнах
Будує він світ досконалий і свій…
Це рідко вдається, тому є причина:
Бо простір не терпить ні вторгнень, ні війн…
Бо хтось супротивником стане могутнім,
Чи буде рабом без натхнення та мрій,
І щастя забуде дорогу в майбутнє…
Постійно у битві, де ніж до ножа -
Таке існування не довге, болюче…
А поряд з рабом – це не втіха, а жах…
І знову шукає він двері та ключик…
Колись розчарується – пошук гнітить,
Все стане огидне, нікчемне і зайве…
Та час надійде і прозріє умить:
Єднається долі, обвінчані сяйвом!
Немає уламків, терору, трісок,
А кожен вкладає себе в спільну справу:
Вплітають в суцільний вінок – колосок,
І створюють разом для щастя оправу!
Повага до іншого - гідний взірець,
І трепіт, і захист надіслані звідкись.
Який подарунок від Бога – творець,
Коли випадає на долю ця рідкість!
(14.07.17)
http://www.stihi.ru/2017/07/31/1696
Перевела с украинского Светлана Груздева:
Когда в нашу жизнь кто-то входит впервой,
Летит кувырком всё… и вот на руинах
Он мир создаёт совершенный и свой,
Что редко кому удаётся…причины –
Пространство не терпит вторжений на слом:
Противником станет могучим иль строгим
Иль будет таким бесхребетным рабом,
Что в будущем счастье не видит дороги…
И в битве без правил, порой на ножах,
Со-существование станет болючим.
А рядом с рабом – не утеха, а страх
И ужас…в тревоге мы вновь ищем ключик.
К разочарованию поиск ведёт…
Всё будет ничтожным слепым подаяньем...
Но время настанет – прозренье придёт –
И судьбы сойдутся в едином сиянье!
И не на обломках, без щепок и ссор,
И две половинки по-своему правы:
В веночек единый вплётут колосок,
Вдвоём создавая для счастья оправу.
Признание личности – вот образец,
Защита и трепет придут ниоткуда.
Каков же подарок от Бога!.. Творец,
Кому удаётся свершить это чудо.