Нагадай мені про свій останній подих,
Крізь сітку зламаних рук,
Я пам'ятаю твій ніжний дотик,
Та твого серця сором'язливий стук.
Торкнись моїх пальців блідими губами,
Дозволь прийти до тебе у сні.
Ми не бачились із тобою роками,
А я все ще складаю про тебе пісні.
Можливо, коли-небудь я знов твій голос почую,
Побачу й тендітне життя у твоїх очах;
Можливо, колись ти мене відчуєш,
Тоді я назавжди забуду, що таке страх.