Расцвіла лілея у зялёным садзе,
водарам духмяным напаіла свет.
Расцвіла бы сонца у тваім паглядзе,
як сказаў аднойчы малады паэт.
Твае ясны вочы- зоркі над ракою,
толькі ў іх заглянеш- не забудзеш век.
Мне яны гавораць:"Будзь заўжды са мною,
мой найпрыгажэйшы, любы чалавек".
Я сарву лілею, ад дажджу прыкрыю,
прытулю да сэрца кветачку маю.
Цягнуцца гадзіны, у грудзіне ные,
як хачу абняць я і сказаць :"Люблю".
І у летні вечар, калі сонца сядзе,
дзень калі прыцішыць свой стрымлівы бег.
Я цябе сустрэну зноў у нашым садзе,
падару лілею мілай мне навек.
* * * 19.07.2017 г.
Розцвіла лілея у моїм садочку,
пахощів серпанком напоїла світ.
Розцвіла, мов сонце, поглядом дівочим,
наче вірш співочий, залишила слід.
Твої ясні очі – зорі над рікою:
хто в них заглядає – пам’ята повік…
Лиш мені шепочуть мовою палкою:
«Будь завжди зі мною, кожен день і рік…»
Я зірву лілею, від дощу сховаю,
серденьком зігрію квіточку мою.
Тягнуться години, хвильками спливають,
знають як тебе я гаряче люблю.
У вишневий вечір сонечко пірнає,
день тамує подих і нестримний біг…
Я тебе стрічаю, радістю вітаю,
віддаю лілею і любов навік…
Серна
* * *