Попрошу тебя, как друга, безмятежный ветер,
Не ломай калину в луге, нежны её ветви.
Ведь от боли зарыдает нежная калина,
Так , как плачет от обиды молода дивчина.
А те слёзы у калины с горечью полыни,
Не распустит свои ветки в предрассветной сини.
Красоту её погубишь, коль сорвёшь цветочки,
Как же с милым говорить ей- запылают щечки.
Ты и сам прекрасно знаешь, знают все в округе,
Что давно калина с клёном более чем други.
Она цветом белоснежным клён очаровала,
С каждым годом всё нежнее ветками ласкала.
А покоя, уваженья больше не заслужишь,
Коль гармонию нарушишь и любовь погубишь.
Пусть цветёт калина нежно каждою весною,
Только раз Бог награждает истинной Любовью.
* * * 19.07.2017 г.
* * *
КАЛИНОНЬКА
Попрошу тебе, як друга, мій всесильний вітре,
Не ламай калини в лузі, ніжні її віти.
Бо від болю заридає зламана калина,
Так як плаче від образи молода дівчина.
А ті сльози в калиноньки гіркі полинові,
Не розпустить свої віти пишнії шовкові.
Ти зруйнуєш її вроду осипавши квіти,
Як же буде із миленьким вона говорити?
Ти і сам чудово знаєш, знають всі в окрузі,
Що давно калина з кленом більше, аніж друзі.
Вона цвітом білосніжним його зчарувала,
І щороку свої віти ніжні простягала.
Супокою тобі й шани від того не буде,
Як гармонію порушиш, кохання загубиш.
Хай радіє калинонька кожну весну ранню.
Тільки раз дано пізнати шалене кохання.
В.Леушина
* * *