Приїжджай на одну ніч,
нам з тобою не треба більше,
я нові читатиму вірші
і старі, що читав торіч.
Приїжджай на один день,
краще зранку – на довше вийде.
Навіть сонця якщо не видно,
нам – яскраво удвох буде.
Приїжджай на одну мить:
там обіймемось, на пероні,
лиш до серця притисну скроні,
бо ота самота – болить.
І поїдеш за мить назад –
до звичайного і звичайних,
лиш не плач, наша тиха тайна
так живе сотні літ підряд...