Жив я у мріях.
Жив я у мріях,
Як той лелека.
Що біля ставочка,
Живе недалеко.
З трави й очерету,
Звив він гніздечко.
Та й пару шукає,
Уже недалечко.
Я також, не в парі,
По світу тинявся.
Молодий. Здоровий,
Додому добрався.
Мені каже мати,
Чогось ще питає:
Чому це у мене,
Дружини немає?
Вже маєш за тридцять,
Пора оженитись.
Дім збудувати,
В ньому поселитись.
А то, як безпутний,
Все, тільки у мріях.
Може дівчина,
Якась має надію.
Мамо, моя мамо,
Ти права, та й годі.
Приведу невістку,
Тобі при нагоді.
У сусідки Клави,
Підросла Наташка.
Світиться красою,
Як в полі ромашка.
Запитай у Клави,
Чи можу зустрітись.
З її ясним сонечком,
Та й порозумітись.
Бо ота Наташка,
Запала у серце.
А в ньому любові,
Повнеє відерце.
Каже мені мати:
То не гоже сину.
Сам, коли вже любиш,
Запитай дівчину.
Бо кохання в світі,
Святе й найчистіше.
Тому не барися,
А давай скоріше.
Поки я вагався,
Що мені робити.
І як про любов,
Свою поговорити?
Смілива Наташка,
Сама мені призналась.
З першого погляду,
Вона закохалась.
Ось так, добрі люди,
У житті буває.
Тільки той знаходить,
Коли сам шукає.
Навіть наш лелека,
З милою, в гніздечку.
Стережуть удвох,
Вже свої яєчка.
І ми, живемо в мріях…
05:15.18.07.2017.