Життя як пори року

Таня Розенталь
Де подiломь моє літо?
Iз дитинством десь гуля,
А весна струмками змита,
Як відірване гілля.

Жвава осінь вже проходить.
Їй зосталась крапля, мить.
Під зимою колобродить,
Без кінця тому дощить...

Постривай жеж, моя осінь,
Журавлів не відпускай,
Хай вони роки попросять
Відтягнути життю край...

Упливла весна на літі,
Осінь склала всі права...
Снігом дні мої обвиті -
Геть вся сива голова.