Політ Серпокрильця
Щось мало статись. Поєднання душ.
Тушила небо тиша вечорова.
(Цей хижий птах, що випускає Куш*,
В його очах украдена розмова?
В його очах – небесна голубінь,
Основа світу – може захитатись…)
Нема зв’язку. Лише підступна тінь.
Моїм страхАм це привід – розгойдатись.
Біжать хвилини. Я уже – не я.
Злітаю, як відважний Серпокрилець,
До неба, та вигукую ім’я!!!
А ліхтарі внизу – рядами милиць
Тримають небо, що от-от впаде,
Якщо дзвінок ізнов не заголосить.
О, де ти є? Нема тебе ніде!
А світ без тебе – непривітний досить.
А світ без тебе – темряви тунель,
Далекий, невідомий, непривітний…
Співа смартфон, як любий менестрель!
Я оживаю, і лечу – на світло.
**********
*Ілюстрація до вірша - картина «Вечерние полеты»,
художник Володимир Куш
09.07.2017