Івана Купала – маківка літа.
Івана Купала – маківка літа,
Кругом все теплом і любов'ю зігріте.
Івана Купала – свято прадавнє,
Має коріння язичницьке, славне.
Пращури наші його любили,
Воно надавало здоров'я і сили.
Традиції давні, з віків збереглися,
І в них новітні переплелися.
Починалося дійство біля води,
Коли всі охочі збирались сюди.
Дівчата водили круги – хороводи,
Й пускали віночки у чистії води.
А парубки, свою справу знали,
Русалку Марену вони проганяли.
Велике багаття, розкладали й палили,
Через нього стрибали, що було сили.
Всі вірили в те, що вогонь очищає,
Бо таємничу природу сам має.
А от злі духи, вогню боялись,
І купальської ночі, в нетрях ховались.
Грали на свято веселі музики,
Що б була радість, в людей, велика,
Усі танцювали й співали пісні,
Різні, веселі, та голосні.
У ніч купальську, раз в рік буває,
Квіткою папороть, в лісах розквітає.
І хто віднайде ту квітку чудову,
Сили магічні отримає знову.
Буде усе він сам розуміти,
Про що розмовляють дерева і квіти.
Чому Земля – ненька, наша, страждає,
І допомоги від нас чекає?
Івана Купала – радісне свято,
Про нього легенд дуже багато.
То ж будемо всі його святкувати,
Що б і життя, краще нам мати.
09:20.08.07.2017.