Щось не так в цьому світі, мій Боже, направду не так...
Розтриножені коні летять по степах табунами...
Розтривожена тиша бентежить уже, позаяк
Вибухає зненацька щораз над чиїмись синами...
Небезпека чатує за рогом, за кожним кущем...
Ми повільно звикаєм до вибухів, навіть до смерті...
Чи туди ми ідемо, мій Боже, чи там наш Едем?
Як його віднайти у бісівській оцій круговерті?
Що несемо в собі у далекі світи, що несем -
Чи зненависть, чи злість, чи любов`ю напнуті вітрила?
Чи байдужість, якою вкриваємось, ніби плащем?..
А чи біль, втамувати який вже несила ...
несила.
©Світлана Костюк
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Что-то в мире не так, о, мой Боже… и вправду, не так…
И горячие кони летят по степям табунами…
Тишина всех тревожит отныне, поскольку «за так»,
Неожиданным взрывом – над чьими-то вновь сыновьями…
Караулит снаряд за отрогом, за каждым кустом…
Постепенно свыкаемся мы с неизбежностью смерти…
Так туда ли идём мы, мой Боже, да там ли наш Дом?
Как нам рай отыскать в бесовской и крутой круговерти ?
Что несём мы в себе во Вселенную, что мы несём –
То ль вражду, то ли злость?... паруса – не любовью раздуты?
Равнодушие…им укрываемся, словно плащом…
Или боль, успокоить какую не в силах
Как будто…
СпасиБо Наталье Лисюк
за аватар в Фейсбуке