Вагалася довго: чи витягти карту?.. -
і хочеться знати, і лячно.
- Подумай, дитино, а, може, й не варто?.. -
ворожка спитала обачно.
- Я втратила спокій (і розум, мабуть...)
від чар парубоцької вроди.
Скажи мені, бабцю: чи вірить йому?.. -
і витягла карту з колоди.
Циганка мовчала, нарешті слова
скривили їй зморщені губи:
- Не вір йому, доню. Так часто бува:
зірве, як ту квітку, - і згубить.
...Далеко позаду лишилась сторожка -
скоріш би на рідне подвір'я...
- Кажи, що завгодно, брехлива ворожко, -
не вірю, не вірю, не вірю!..
Первод Елены Куприяновой 3 http://www.stihi.ru/2018/12/20/2687
Душой извелась я: гадать, иль не стоит?
А может, любовь его ложна?
- Ах, детка, в любви много горьких историй, -
Цыганка глядела тревожно.
Я сон потеряла (и разум, наверно),
С красавцем – рассветы, закаты.
Он стал моей светлой любовью и первой,
Раскинь же, бабулечка, карты!
Цыганка пронзила всевидящим оком,
Поджала увядшие губы.
Не верь ему, доню, не верь ни на столько,
Сорвет он твой цвет, и погубит.
Уже далеко ворожеи сторожка,
Провисшие грязные двери.
- Ты глупая ведьма, проклятая Ёжка,
Не верю, не верю, не верю!