Ти казала: як жінка іде крізь дощі – це роман...
А сьогодні романом під зливою був чоловік.
Він не мав парасольки, але не ховався, не біг:
він ішов по воді – він негоди долав океан...
Хто йому не подав парасольку, про дощ не сказав?
Не сказав: захистися, себе вбережи від біди?
Хто йому не сказав: начувайся, мій любий, не йди?
І чому чоловік так підкреслено дощ зневажав?
Він ішов під дощем – мій роман і новела моя.
Він нікому ні словом не скаржився, мій мовчазний.
Він мені так подобався – мужній, безстрашний, земний.
Бо романом ішов крізь дощі неприкаяний я...