Чекала на зустріч –
дівчиськом наївним, аж соромно.
Забула про мудрість.
Фарбовані брови – два ворони.
Чекала, молилась.
І скроні замлостились холодом.
Сто літ не любилась.
І губи посохлися голодом.
Зустрітись за містом
завадили прикрі розбіжності...
Намріялась пристрасть,
та не дочекалась і ніжності...