Як ти смієш заснути без мене?.. Не знаю...
Як ти смієш без мене заплющити очі?
Як без тебе ночами я сам засинаю?
І чому нам окремі призначені ночі?
Як ти можеш без мене вві сні усміхатись
цим малесеньким ротиком двопелюстковим?
Я б за усмішку кожну хотів цілувати
пелюстки – поцілунком нічним і ранковим.
Поокремо – життя... День і ніч – поокремо...
Але мріями, подумки: поруч – щомиті.
Ми подвійним життям підсвідомо живемо.
Ми – дві тіні єдиного сенсу на світі...
...........................................
Нина Самогова
http://www.stihi.ru/2017/09/01/2298
Как без меня заснуть ты можешь?... я не знаю…
Как без меня ты закрываешь ночью очи?
Как без тебя я вечерами засыпаю?
И почему с тобой проводим порознь ночи?
Как улыбаться без меня ты можешь сонно
Такими нежными губами-лепестками?
Твои улыбки пить хочу я восхищённо
Рассветом ранним и счастливыми ночами.
Живём, не видясь мы, в объятиях разлуки…
Но мысли нежностью сплетаются друг с другом.
Двойная жизнь, двойная боль , двойные муки.
Мы тени медленно скользящие по кругу.