...Настала абсолютна ніч: ні світла, ні зірок, ні звуку.
Трамвай останній вже пішов, а першого – іще не чуть.
Настала ніч, коли нема біди і горя, зла і муки.
Коли єдиний звук – це подих: ти – живеш, і в тому – суть.
Настала мить, коли нема потреби у думках і слові.
І щастя, виявилось, – ніч. У тиші. Без думок. Без слів.
І, навіть – навіть, як то так? – нема потреби у любові.
І відчуваєш щастя сну: глибокий подих – кращий спів...
Про вчора – спогадів нема... І жодної – про завтра – мрії...
Глибока абсолютна ніч... Ніч без гріха і каяття...
І дивовижна прохолода ночі – та, що душу гріє.
Все абсолютне: ніч, і я, і спокій – вічний сенс життя...