Поверніть мені день. Хай один лише день поверніть.
А не можете день, то нехай повернеться година.
Та яка там година, я згідний би був на хвилину.
Щоб тебе обійняти на мить, на щасливую мить.
Ми втрачаємо час. Ми втрачаєм життя просто так.
На пусте белькотіння, на брязкіт розмов недолугих.
А душа прагне щастя, а щастя – хвилина без туги,
І обійми твої, без жахливої рими про «рак».
А життя витікає із нас через зайві слова.
Усвідомити швидше, що сил і для слів вже немає.
Ми життя дуже часто насправді в коханих кохаєм.
Поверніть мені мить – щоб твоя до грудей голова...
.....................................................
Нина Самогова
http://www.stihi.ru/2017/09/01/2275
Я прошу: поверните хотя бы на день время вспять.
Ну пускай не на день, и за час благодарен я буду.
Пусть не час, боже мой, ну верните хотя бы минуту.
Чтобы мог я тебя хоть на миг на прощанье обнять.
Время жизни беспечно теряем порой просто так,
На пустые слова, трескотню разговоров ненужных.
Счастье нужно душе, ведь тоскует она и недужит,
И объятья твои, но без рифмы панической «рак».
Жизнь уходит от нас через лишние эти слова.
Осознать побыстрее уже не хватает нам силы.
Мы живём очень часто в сознании наших любимых.
Так верните мне миг, где ко мне вновь приникла она.