...І, поки був малим, мені здавались дивом:
метелика політ, на квіточці бджола,
та – із будинку поруч – дівчинка грайлива,
та, що дивилась в очі, та, що поруч йшла.
А потім, молодим, так щиро дивували:
польоти літаків, приземленість людей,
та дівчинка грайлива, та, що підростала
і хвилювала так, як не бува в дітей.
А потім – став дорослим... Зрозумів, все – диво:
метелик і літак, і кожна мить буття,
і жінка, та, що поруч, – легко і грайливо –
зачарувала щастям зміст мого життя...