І фото нечітке, і більше помилок,
ніж вивірених слів, ніж речень бездоганних.
Та є в її думках бджолиний той пилок,
яким лікую я щораз душевні рани.
Ніхто не винуватий в час апаратур,
в час гаджетів нових, а завтра – ще гарніших,
що у когось нема грошей на гарнітур,
що хтось в старому компі вірші добрі пише.
А я би всім поетам, читачам усім
роздав би по айфону, з тих – щонайновіших:
хай буде добре видно кожне слово їм,
хай буде ближче всім душа вкраїнських віршів...