Людмилі Давиденко
То час такий, що все – не здорово.
І повно тих – на все готових...
Хтось удає із себе хворого,
А більшість удає здорових...
Не я цей час непевний видумав.
Але мені у ньому жити.
Дивитись на рабів з огидою.
І сіяти свободи жито.
І залишатися нескореним.
Варити мед гіркої волі.
Пекти за інших душу соромом.
Маєстатично пити долю...
..............................
Людмила Давиденко. Моє Небо