ЗОРЯНА КАРТИНА
Щоб смуток душу не торочив,
Картину-мрію я намалював:
Через бездонне море ночі
Зірок накочував дев’ятий вал.
І того моря прохолоду
Вдихає місяць – ночі вартовий.
Поринувши в космічну воду,
Удвох пливем серед зіркових хвиль.
Маршрут показують нам зорі,
В руках у місяця – штурвал.
В обіймах золотого моря
Ми пливемо, куди несе той вал.
В єдиний ритм з’єднався подих,
І стук сердець поєднано звучить,
Бо це єднання – дар природи,
Життя вершина, його краща мить.
Нас хвиля зоряна нестримно
Несе в майбутні та щасливі дні.
Як жаль, що це лише картина –
Картина із соломки на стіні…