Ти більше не кажи мені про вік.
Ні жартома, ані, тим більш, серйозно.
Про вік розмова – то сувора проза.
А я – поет, до прози я не звик.
Ти краще нагадай мої вірші.
Читай мені рядки мої уголос.
Співай – люблю, як ти співаєш соло
мої пісні, і тепло на душі.
І я скажу тобі у час пісень,
який завжди щасливий я з тобою.
Забудьмо вік – піснями і любов'ю...
І віршем почнемо наш вічний день...