В його життя прийшли чотири пані...
Із кожною він міг щасливим бути
усе життя до днів своїх останніх.
І кожну з них не зможе позабути.
А пані перша – то дарунок долі.
Вона була насправді бездоганна,
та в інший світ пішла з нестримним болем.
Йому здалось, що перша – є остання.
А друга пані – зовсім-зовсім юна.
Із янгольськими чистими очима.
Вона йому зробила подарунок –
знов у кохання вірити навчила.
А третя пані – полум’я незгасне.
Влетіла птахом в дні його і ночі.
Чуттєвістю обдарувала рясно.
Зацілувала ревнощами очі...
Він заслужив любов за ті страждання,
які йому життя приготувало.
Коханий – той, хто вистраждав кохання.
Любов остання – та, яку чекали...
І ось, од Неба, – ця, четверта, пані...
Смиренна. Ніжна. Полохлива. Чиста.
Із нею кожна мить – просте кохання,
як із коралів зібране намисто...