Одягни мене на голе тіло,
Мов свою улюблену сорочку,
Щоби серце враз зацокотіло,
Щоби жаром запашіли мочки..
Одягни мене на голу душу,
Мов свого улюбленого вірша,
Я з тобою просто бути вирішив -
Я тобі у тім зізнатись мушу..
Одягни, я буду тобі впору,
Наче для тебе спеціально зшитий,
Стильний костюм для будь-якої пОри,
А не продукт для масового вжитку..
Доглядай, прасуй мене і пЕри,
Струшуй пил, знімай з мене ворсинки,
І носи постійно, без перерви,
Мов плаття, що підкреслює родзинки.
Й одягай, коли лягаєш спати,
Ти в мені красива і бажана,
Стану я м'яким, немов із вати,
Мов твоя улюблена піжама..
А коли прокинешся в світанок,
Така ніжна, гарна, милолиця,
Надягай мене й виходить на ґанок,
Мов свою улюблену спідницю..
І пірнай у прірву злого міста,
І лети, усміхнена й щаслива..
І носи на серці мов намисто..
Одягни мене на голе тіло..
© Паша Броський
— Моя страница в Facebook: www.facebook.com/astartlman
— Моя страница в Vk: vk.com/public_broskii
— Моя страница Instagram: www.instagram.com/pashabroskii/
— Моя страница на стихи.ру: www.stihi.ru/avtor/astartlman
— Приватная рассылка вк: vk.com/app5748831_-24487105