Кому - чтоб хлеба скибка.
Кому - чтоб только лавры.
Одна душа - как скрипка,
другая - как литавры.
А тут не всё так чётко.
То крылья, то вериги.
От Баха - до чечётки,
от "чижика"- до Грига.
От нежного ноктюрна -
до громовых симфоний.
От буйного протеста -
до смеха саксофонов.
Все голоса природы,
все виды и подвиды,
от голоса народа -
до писка индивида.
Всё в душу входит цепко.
Вошло - навек осталось.
Такие вот концерты.
Аж сердце надорвалось.
Оригинал:
Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб тільки лаври.
Одна душа – як скрипка,
а друга – як літавра.
А тут не все так чітко.
То крила, то вериги.
Від Баха – до чечітки.
Від "чижика" – до Ґріґа.
Від ніжного ноктюрна –
до громових симфоній.
Від буйного обурення –
до сміху саксофонів.
Всі голоси природи,
всі види й різновиди,
від голосу народу –
до писку індивіда.
Все в душу входить вперто.
Ввійшло – навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось.