Моя душа и после зелья
Советов не желает знать,
И снова стройно, и с весельем,
Бежит под ветер и под град.
И чтобы, спрятав мудрый опыт
В ларце без ключика и дна,
Встречать рассвета серый шёпот
С огнём отравы иль вина…
Своей непокорённой вере
И день, и ночь лампаду жечь.
Идти сквозь декабри - в апрели,
Сквозь боль разлук - до счастья встреч.
Дары прохожим на дорогах,
Не требуя возврат, давать
И новые принять от Бога,
Когда пора придёт опять.
5 июня 2017
Олена Теліга – Моя душа й по темнім трунку…
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.
* * *