Покойная. И- ничья...

Тулинов Александр
Покiйна. I - нiчия...

Наталия Цыганова

Велике далеке місто
з очима на океан.
Безмежно чуже за змістом,
як бурний – не мій – роман…
як плекане кимсь минуле…
Лежиш собі на землі,
до берега пригорнувши
приборкані кораблі.
Годинами старший ранок –
помножений на км,
де серця мого уламок…
де обрій туманом дме
на сопки... такі барвисті…
Барановський спить вулкан.
Далеке велике місто
з очима на океан.
Безмежно чуже за змістом.
За сутністю – течія,
якій – не важлива відстань…
в якій я – опале листя… –
покійна…
і – нічия…

            посвящено Владивостоку...
            Владику...


Большой и далекий город
Со взглядом на океан,
Чужой мне,но все же дорог,
Как бурный-не мой-роман...
Историей век измерив,
Стоит здесь твоя земля,
Открыв, словно дом, свой берег,
Прирученным кораблям
Здесь старше часами утро,
Умножено ширью верст.
И белый туман, как кудри.
Частичку меня принес.
На сопках деревьев шорох.
Барановский спит вулкан
Большой и далекий город
Со взглядом на океан.
Своим для меня не ставший
Течешь, как вода ручья,
Меж нами верст не считавший,
Где я- листвою опавшей,
покойная...
и- ничья...

Авторский подлинник здесь http://www.stihi.ru/2016/07/12/1715