ОДА ЛЮДИНІ
Спокон віку і донині-
Ми співаємо оду ЛЮДИНІ!
Яка цей світ прикрашає
І як квітка в ньому буває!
Що цвіте круглий рік
І радує весь світ!
Бо її краса необмежна!
Вона як океан –безмежна!
ДОБРОТОЮ –це зветься…
І в кожнім людським серці відгукнеться!
Ці люди-наче птахи!
Летять до людей на плаху!
І разом з ними бувають-
Коли лихі часи перебувають!
Підтримають словом і справою!
Бо це-Божія управа!
Не дивлячись на людські ранги-
Спасають усіх-з вечора до ранку!
Це –наші добрі лікарі!
Про яких складаємо вірші та пісні!
Життя нам не раз рятують-
Зі світом нас милують!
З дитинства і до тризни-
Борються з хворобами-катаклізмами!
Що трапляються в нашому здоров»ї
І обходяться нам-чи малою кров;ю…
Вони в білих халатах-
І наші гріхи-їх супостати!
Вони-різними є-
Но смертельний час для них настає!
Бо бій іде до самого Сонця-
Поки Перемога не засяє у твоє віконце!
За це-їм велике СПАСИБІ!
Що спокон віку і до нині-
Святими людьми є!
Бо з Божою правдою їх життя йде!
Хай Бог їм в цьому допомогає!
А його допомоги мало не буває!
І кожен з нас це добре знає!
Хай наші зустрічі із ними-
Це радості великі полонини!
Бо найцінніше буття-
Це наше здорове життя!
Яке вони нам дарують!
І про це –ніколи не шкодують!
А радіють від цього!
Бо з Богом у них- одна дорога!