Два шляхи

Людмила Чупико
Якщо ти дурень, – це надовго!
Так люди цього світу кажуть.
Який ти маєш сенс від того,
Коли ти мозок мудрий маєш?!

Хіба з дурня спитати можна?
Він тупо тобі посміхнеться.
Бо в голові його – порожньо!
А біда прийде – схаменеться…
 
В біді усіх він звинуватить,
Бо розібратися не в змозі.
А за провину – інший платить,
Бо дурень стоїть на дорозі.

Легше за дурня заплатити,
Ніж довести, що він не правий,
Від цього дурням – легше жити,
Характер має він лукавий…

А мудрий! Шлях свій розміркує
Із словом Божим його звірить.
У царство вічне він мандрує,
Лиш у слова Христа він вірить!

Бо мудрість він придбав від Бога!
Із Богом буде вічно жити!
Куди ж веде дурня дорога?
У пеклі буде він радіти?

Бо дух лукавий – не від Бога!
У пекло всіх він заведе.
А в рай веде – Христа дорога,
І мудрий вже по ній іде!

Тож обирай кращу дорогу!
І дурником ти – не живи!
Лиш каяття дасть перемогу,
А для “лукавого” – помри!
06.02.04