Як там було?.. Від надміру
Стриманих почуттів
Знесено греблю з мармуру
Всіх недоречних слів.
...Ніжно в руках тримаючи
Квітку обличчя твого,
В очі грайливі пірнаючи,
Навіть незчулась того,
Як вир бурхливий, безжальний плесом лагідним став.
Ніби в пустелі скелястій раптом розлився став...
Шепіт нечутний: „Змилуйся!”
Стріли шовкові вій...
Все, що мені наснилося,
Щезло у втечі твоїй...
14.06.17