В1н полюбив нас аж до смерт1

Горбатюк Надежда
ДивлЮсь навколо й бачу люд,
Живуть, нещасні, без Ісуса...
А я спасіння знаю суть
І, як умію, ним ділЮся.

Бува, газети роздаю.
Газети наші, християнські.
Радіють люди і беруть,
І обіцяють прочитати.

Я так надіюся на це,
Що прочитають і прозріють,
Бо там про покаяння є
І про Спасителя- МесІю!

Мені так шкОда цих людей!
Я теж колись була такою...
В цій "шкурі" стільки днів, ночей
Жила сліпою і глухою.

Та Бог послав дітей Своїх
(Вони так довго мене звали!).
Переступила я поріг
І в Дім Молитви завітала.

Співав там брат, а з ним сестра,
І про Ісуса говорили!
О, ці Божественні слова!
О, скільки в них любові й сили!

В цім Домі я Його знайшла,
Кого усе життя шукала!
Як же я каялась в гріхах,
Як на колінах я ридала!..

Та Він простив мене й назвав
Своєю рідною донькОю!
А сатана рвав і метав,
Та не дістав, бо вже - Христова!!!

Пізнала я новЕ життя,
Життя чудове, надзвичайне!
Суть йОго - віра у Христа
Й довіра Богу без вагання.

Й сказати хочу на весь світ:
"Прийдіть до Бога і покайтесь!
Облиште гріх! Залиште гріх!
Біжіть до Спаса, поспішайте!

Ніхто не любить так, як Він,
Він полюбив нас аж до смерті!
Він кров пролив, щоб змить наш гріх,
Щоб в Ньому стали ми безсмертні!"