***
Щасливої бажаю тобі долі!
Ми більше не побачимось ніколи...
Розведені мости...Панує ніч...
Невже забув, як ти носив зі школи
Портфель мій? Навпростець, прям через поле...
Я - не забула...Та не в тому річ...
І що сказать, коли душа страждає?
Мені бессоння, наче ліпший друг!
Пожовкле листя падає навкруг...
Та як забути дотик твоїх рук?
Пригадую - і серце оживає!
Щасливої бажаю тобі долі,
Кохання хай дарують Небеса.
Сріблясті хмари пропливуть поволі,
Чіпляючись краями за тополі...
А зірочка маленька не згаса...
***
Зуб мудрості.(гумор)
Тремтіли коліна, підкошував жах,
А внутрішній голос сміявся.
І серце з думками було "на ножах",
Та що ж це за біль? Де ж узявся?
Я другу годину, неначе щеня,
Крутилася під кабінетом.
Об столик скляний інструменти дзвенять...
Прийнять би "наркоз"...з вінігретом!
Тоді б і мені було все до душі,
Я б в крісло усміхнена сіла.
Та де ж той "наркоз"? Дайте хтось! Ну, мерщій!
Щоб рота роззявила мило...
-Заходьте, я - Вам, Ваша черга! Скоріш!-
До мене звернулась сестричка.
Коли другий день не їси і не спиш,
Тоді все одно: день чи нічка!
Я руки свої до Небес простягла:
-Спаси мене, Боже, від жаху!
Ну, як до такого дожитись змогла?!
Хай видеруть "мудрість" ту... махом!!!
***
Вона тією долею була...
Вона тією долею була,
Єдиною з мільярдів зірочок!
Напам"ять вишивала рушничок,
Який тобі у руки віддала...
Вона тебе кохала, як ніхто!
І прагнула зібрать щасливі дні-
Намистини чудові, чарівні-
У потаємний серця закуток.
Вона тобі бажала восени,
Сховав під парасолькою туман:
-Пізнайте усі радощі весни,
Але без мене, мій коханий пан!
Вона тією долею була.
Такої вже не буде. Не шукай.
В пітьмах блукати привидом звикай,
Над прірвой із розсипаного скла...
***
Летять роки...
Летять рокИ, мов птах за обрій сивий,
Якого не здогнать, не зупинить...
Пройдуть дощі над стиглой жовтой нивой,
Настане день, чудовий, особливий,
Коли душа захоче відпочить!
Летять рокИ, та я їх не тримаю,
Хай шелестять, мов листя на дубах.
Своїх дітей щасливой обіймаю,
І спогадами серце зігріваю
Із посмішкою радості в очах!
***
Наче осінь кохання минуло
Наче осінь кохання минуло.
Зранку дощ невгамовний іде...
Сіре небо, сумне і бліде;
Тільки серце тебе не забуло!
І душа, немов птах однокрилий,
Розуміє, що досі жива!
Пам"ятає важливі слова,
Хоча й цвях в ній іржавий лишИли.
Де ж ти , доле? Чому не зі мною?
Листопад присипає мій біль...
Льються сльози...Любов, наче сіль...
Відпускаю свій жаль...Бог з тобою...
***
Коли дивлюся в твої очі...
Коли дивлюся в твої очі,
Своє ім"я я забуваю...
Минають дні, минають ночі,
А серце поруч бути хоче,
Душа нестомлена співає!
Тоді бажання, наче крила,
Мене до хмар знов підіймають,
Аж до небесного світила;
Я так ніколи не любила!
Вогнем в нас почуття палають.
Коли вуста шепочуть ніжно
Про те, як разом нам чудово!
Що я для тебе - дивовижна!
Твій янгол в сукні білосніжній,
Який кохає загадково...
Коли дивлюся в твої очі,-
Озера із водой блакитной,-
В які пірнаю я щоночі,
Розвіяв сором свій дівочий,
СтаЮ бажАною, тендітной...
***