Місяць червень. Початок літа,
Але всюди вітри осінні.
Навіть вранці так мало світла -
Тільки хмари та сірі тіні.
Я й сама вже з асфальтом зливаюся,
Я сама - геть неначе ті хмари.
В далині раз за разом ввижаються
Світлих спогадів тьмяні примари.
Я блукаю у Дніпродзержинську
І сама не своя вже неначе,
Як пороблена, як одержимець -
То сміюся, то знов гірко плачу.
В самоті серед тихої ночі,
Лише вітер ізрідка повіє.
Прохолодне повітря напрочуд.
Чи то кров нежива вже, не гріє?
Навіть вдень стало сірим все небо
Геть нічого крізь сльози не бачу.
Мертвим спогадам гостей не треба,
Мертві душі не відають вдачі...