Безсоння (Олександр Мороз, уривок, http://zapravduis.com.ua/2017/04/03/--/)
– 11 –
Що – пісня? Фотографія народу,
Його душа, традиція жива.
Джерельні, ніжні, то сумні, то горді
В мелодію заплетені слова.
Ти їх не підбираєш, не забудеш,
Вони в тобі причаєно живуть.
І схлипує «Ой, гиля, гиля…»* в грудях,
І коні у воротах заіржуть.
І ти вже сам із тими, хто на конях,
І десь тебе твоя дівчи;на жде…
І все оте – з колиски і до скону –
Твоє, від тебе дітям перейде.
Співатимуть вони «…горою жито»,*
Не знаючи, яке воно росте,
Дивуючись, коли сльозою вмите,
У матері обличчя розцвіте.
Бо і вона свою згадає матір,
А чи бабусь, котрих не повернуть.
…Не бійтесь рідну пісню заспівати –
У пісні люди з а н о в о живуть.
- 11 - (вольный перевод П.Голубкова)
Что – наша песня? Карточка народа,
Его душа, традиция жива.
То нежны, то печальны, а то горды
В мелодию вплетенные слова.
Ты их не подберешь, и не забудешь,
Они в тебе таинственно живут.
И всхлипнет «Ой, гиля, гиля ...» оттуда,
И кони у ворот твоих заржут.
И сам ты снова с теми, кто на конях,
И тебя где-то девушка уж ждет...
То - с колыбели до конца, исконно.
Твоё – твоим и детям перейдет.
И будут петь они «... горою жито»,
Даже не зная, как оно растет,
И удивляясь, коль, слезой умыто -
Лицо их мамы мигом расцветет.
Она ведь вспомнит мать свою, известно,
А то и бабушек, которых не вернуть.
... Не бойтесь петь родные наши песни -
Ведь в песнях - люди заново живут.