привіт, ну як ти?
сподіваюся щаслива.
а в мене за вікнами як і раніше,зливи...
я покинув палити,
нікому не дарую квіти
та не зникаю до ранку.
а на світанку
зазвичай залишаю тобі кілька віршів,
і найгірше,
що я залежний від цього.
мій ранок не починається із кави,
не розумію про що думали творці тої дурної
реклами.
ми по різних містах та країнах,
а наші стосунки давно вже лежать в руїнах.
десь на самому дні усіх людських відносин,
коли ви просто чужі та між вами осінь.
ці замучені струни гітари
втомились лікувати сердечні мої рани.
відганяти хмари в надії на все краще,
але щастя наше пропаще.
я заблукав у світі нескінченних мереж,
де просто немає меж.
потопаю в океані безжального обману,
і мої очі буквально туманні.
на годиннику майже опівніч...
а в житті все більше із кимось протиріч.
моя пляшка порожня
та слів запас вже вичерпався повністю.
все це на моїй совісті.
зранку я так само доповню всі рядки.
зауваж, без матів всі мої думки.