Надія Позняк
Зима й по тебе прийде, щоб колись
ти інтеграл взяла останнім віршем...
За все подякуй Богу. Навіть більше -
радій комашці, сонцю! І молись.
Твою зневіру радощі зітруть,
душа твоя - валіза повна втоми.
Весна буяє - панувать живому!
Думки тягучі - небезпечна ртуть.
Шукаєш мовчки милиці для мрій
і вносиш їх до списку преференцій...
І сонце сходить у твоєму серці,
бо цей травневий день, - як супокій.
Пародія
Відпустка. Літо і не треба більше.
Останній зошит - взятий інтеграл.
Презентував Літфорум книгу віршів,
неначе шкіру з мене обідрав.
Не жду і не жадаю супокою -
бо сходить сонце у моєму серці.
Пробачте, я на милицях не встою,
хоча і перша в списку преференцій.