Бов им на дачі
Тяг дому ги рак
Дві ташки вогурку
Ай парадічок гатіжак.
Лем раз в автобусі
Якась дає ми знак-
Сідай Микуло,
Най постойить дітвак!
Дай місто дідови!
Не видиш вун в роках!
І повно чибря
Тримле у руках!
Што за цімборку
Маву я нову?
Шось, нийно, нияк Вас
Не спознаву…
Ай, люблю жун!
(Все м бов такий лингарь.)
Айбо вна дост
Непоказна на тварь!
Згамакляна ги чмурь,
Но нафарблені губи.
А в роті блискавуть
Юй оцільові зуби!
И ноги як дрючки,
Ги ковбиця гузиця,
На голові навнаджена
Юй контя ги копиця.
Та ко туй дідо?! Ай,
Вже м не легінь!
Но коло тебе, стара рапшо,
Я щи – вгинь!
Йой та я Сільва!
Ти ня не спознав?!
- Аж так им собі
Школу нагадав:
Восьмого марца
Нарізав юй міцьки.
(Бо красні наросли
У ниї вже цицьки.)
Взяв лікер,
200 грам конфет.
(Старі її забралися
Дись гет.)
Донесла кіфлики,
Из лекваром колач…
Вбалив на діван
Я ї горізнач…
Повісти правду,
Из нас двох
Она майліпший
бола педагог…
Вісоку школу вже
Давно я мам.
(В такуй навуці нич
Не вчиниш сам.)
Лем никому не кажте
Я попрошу:
Ой мам я косу
Но вже ньов не кошу!