Прощай… Твій погляд я шукаю знову –
Його відводиш ти, ховаючи печаль.
Нема на світі більш жорстокішого слова,
Яке лунає пострілом: «Прощай…»
Прощай, - як захід сонця, що тьмяніє
І променем своїм останній шле привіт,
Як реквієм всім нездійсненним мріям,
Що вмерли, не з’явившися на світ.
Прощай… Це слово – наче зойк, як стогін
Струни, що луснула в апофеозі гри.
Кохання, що вже вмерло, навіть боги
Спасти не зможуть – попіл не горить… 07.05.2016 р.