Україна, ненька рiдна
Дочка - Київськiй Русi
Що ж ти стала така гiдна
Та забула казки всi
Вiрила, колись в Перуна
Потiм, прийняла Христа
Смуту на собi вiдчула
I знову, з чистого листа
Ти будувала храми, церкви
На березi свого Днiпра
Такi, що перед ними меркли
I Вiзантiйськi всi мiста
Ти за порогом Сiччю встала
Як кiстка в горлi у турчин
Вiдродилася козацька слава
Россiйських воїнських родин
Шляхта зразу схаменулась
I хан залишився один
Русь тодi не вiдвернулась
Втекли до себе вороги
I так завжди, було i буде
Роси всi - за Одне, як кулак
Хто з українцiв це забуде
Той - несусвiтнiшнiй дурак…