Я пишу про каштани... Я знову пишу про каштани...
Є поет, хто каштанам – хоч раз – не присвячував вірш?
Я мовчу на балконі над травнем – я зливою п’яний.
На балконі – немов над каштановим морем летиш...
Я каштани пишу. Я каштани оспівую всяко.
І куди тим хеопсам до цих весняних пірамід.
Поруч дядько байдуже цигарить – йому все однако.
Я – щасливий, що злива не збила каштановий цвіт.
Дядько кинув цигарку і вийшов з балкона і травня.
Я благаю ту зливу: каштан обережно листай...
Про каштани пишу, мов хлопчисько – про перше кохання:
Без думок про видання, а з мрією – ти прочитай...