- Біля лісу ми станем?..
Не вдасться? То станем край поля?
...Пригадалось кохання.
Думки про недолю і долю.
У автівці твоїй
про минуле кохання не плачу.
У любові новій –
обійми, шепочи: «Мій, юначе...»
Я – змужнію: ті сльози
ніколи не вернуться більше...
Це згадалася проза.
А далі – лиш радісні вірші...