Зізнаюсь: я сьогодні дивився на інших жінок.
І вони, як і ти, – всі усміхнені, юні, вродливі.
А в одної були навіть очі – як твої оливи.
Я на інших дивився крізь призму – про тебе думок.
Я дивився, хоч знав, що тебе серед них не знайду.
Чи відчула цю мить? Та напевне, як завжди, відчула.
З монологів моїх слова жодного ти не забула:
Всі до тебе слова і думки – про мою, молоду...
Подивитися – легко, а слова для інших – нема.
Ні для кого із юних, вродливих, усміхнених – інших.
Всі слова позбирав у для тебе написані вірші.
Вірші вдалі настільки, що ти вже їм віриш сама...